Девіз школи:
«Знання – це скарб,
а вміння вчитись – ключ від нього»
Гімн школи
З віків постав наш Струсів гордий,
Моя колиска дорога,
Де кожен камінь придорожній –
То все історія свята.
Хрести високих бань церковних,
Що в сяйві сонячнім горять,
І рідна школа на осонні
В житті наш шлях благословлять.
Мій рідний краю, тут стежини
Проторувати у світи
Сини і дочки України
Сузір’ям їх гордишся ти.
Ми їх імен не забуваєм,
Трудів і помислів ясних.
Присягу ми тобі складаєм
В житті рівнятися на них.
Пам’ятати , щоб пам’ятали нас
« Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього. Хто не шанує видатних людей свого народу, той сам не годен пошани»,- сказав якось Максим Рильський. З плином часу ця крилата фраза набуває все більшої актуальності. ЇЇ можна проектувати на будь-який край, на будь-яку маленьку громаду…
Село Струсів, яке розкинулось на берегах річки Серет, славиться не тільки своїми історичними пам’ятками, але й видатними постатями, які вже теж стали історією. Історією, яку ми,громада , мусимо пам’ятати.
Народжений у період «розстріляного відродження», у фатальному для української нації 33-ому, в міжвоєнний, однак, аж ніяк не спокійний час,-йому так і не судилось прожити довго. Степан Будний. Його життя спалахнуло стрімко. Коли він пішов, то залишив тільки пам’ять. Пам’ять і слова.
Слава про Степана Будного покотилася далеко за межі його рідного села Струсова.
Як жив, творив і помирав у свої 25 років місцевий геній – можна дізнатись у Літературному музеї Струсівської загальноосвітньої школи
І-ІІІ ступенів, яка з 1991 року носить ім’я поета-земляка.
Нелегке дитинство, непростий емоційний стан матері, яка втратила дочку, рання смерть батька майбутнього поета не зламали , навпаки, загартували силу духу, викували любов до слова. Степан Будний навчався у Струсівській школі, вищу освіту здобув на філологічному факультеті Чернівецького університету імені Юрія Федьковича. Перші «спроби пера» поета датовані періодом навчання у школі. У виші він відточував свою майстерність, його вірші друкувались у місцевій пресі. Після закінчення університету вчителював у Кровинківській школі на Теребовлянщині, у вечірній школі у Струсові, паралельно продовжував публікуватись.
Про це все і навіть більше розказують 12 стендів Літературного музею у Струсівській школі: матеріали, які збирались учнями та вчителями школи, світлини, книги, особисті речі, одяг, спогади друзів. На почесному місці знаходяться збірки його поезій різних років видання.
Щороку музей відвідують не тільки учні, вчителі школи та односельчани, а також гості з району, області, з-за кордону, як-от паломники римо-католицької та інших конфесій, які прямують на прощу до Зарваниці та Язлівця.
У 2014 році музей очолив загальний залік у номінації «100 кращих ЗНЗ України» - фотоконкурсі «Кращий шкільний музей».
У 2008-му році «за вагомий внесок у справу виховання учнівської та студентської молоді, примноження надбань національної культури, збереження історичної спадщини українського народу та музейного фонду України, пропаганди пам’яток історії, культури…» Літературний музей Степана Будного Струсівської школи удостоєний Дипломом Міністерства освіти і науки України як зразковий музей.
З життя поет пішов рано. Згас раптово від хвороби , яка вибирає свої жертви і серед бідних , і багатих, і молодих, і старих, але така недоречна у неповних 25… Можна тільки уявити, якою б великою поетичною спадщиною поповнилась українська література, якби доля подарувала йому ще декілька років життя.
Та хіба з долею посперечаєшся? Поки жива пам’ять про Степана Будного, поки його вірші зринають з уст земляків, поки двері музею школи, названої в його честь, відчиняються для нових відвідувачів,- поет буде жити. Принаймні, в наших серцях.
Христина Пошелюжна
